Я не могу себя понять

Мене звати Аня. Мені 22 роки. Мені здається,що я пуста,і ця пустота зі мною завжди.Я не відчуваю себе щасливою. Не можу отримати задоволення від речей,які мені начебто подобаються.Погано сплю,але можу пролижати в ліжку цілий день,аби день тільки не починався.В мене чудова родина, але останнім часом мене все дратує, із за цього я відчуваю себе не вдячною по відношеню до інших.Я неуважна, швидко все забуваю, дуже повільно все роблю.На свій вік відчуваю себе не молодою дівчиною,а бабусею на пенсії. На перший погляд,можна сказати,що у мене дипресія,але вона триває дуже довго,навіть не пам’ятаю коли почалася.В житті намагаюся бути сильною, непереношу коли мені допомагають,для мене слова інших як вода таке враження,що я їх не чую і лише киваю головою.Я всіх завжди відштовху, можу переступити через любі образи до людини,але вони завжди сидять у моїй голові.Мені постійно здається,що хворію.Правда бувають дні радості,але пам’ятаю лише погане.Часом відчуваю себе такою сильною,що можу подолати все,а часом навіть боротися не хочеться і це останнє буває частіше.Можливо мені хтось порадить,що зі мною не так?Бо я це відчуваю,тільки пояснити не можу.