Проблемы в семье

Я Настя, мені 17 років, живу у Львові, вчусь в інституті на бухгалтера.

у мене була звичайна сімя, звісно не без сварок. в дитинстві не дуже звертаєш увагу на проблеми в сімї. так вони були, зараз я це розумію, але не до кінця.

приблизно з 2007 року моя мама поїхала працювати в Київ. мій тато пив і раніше, мама поїхала, то деколи він випивав і частіше, але це не було так, що людина на нога не трималась, але було помітно, що випивав. ми жили утрьо - я, тато і бабуся. одного разу мама приїхала на вихідні (вона дуже часто приїжджала, ледь не кожні вихідні). я не памятаю що саме сталось, але я закрилась в кімнаті і плакала, мама прийшла до мене, бабуся це побачила, подумала, що це через тата. всі почали сваритись. вийшло так, що мій тато ледь не побив бабусю, в ту ніч він ночував у сестри. після цього стосунки бабусі і тата зіпсувались. до того моменту вони теж були не дуже дружелюбні.

взагалі я думаю, що бабуся була проти їханього шлюбу (бабуся мама моєї мами), тому що тато був на 12 років старший від мами і в нього вже був перший шлюб.

так от, у нього деколи були приступи агресії. після того, коли вони "побились" було ще одне. одного дня я сиділа і робила уроки і щось не те сказала чи зробила (не дуже памятаю), то тато з усієї сили вдарив мене об стіл, ну тобто мою голову в усієї сили гримнув по столу. але він не був жорстокою людиною, можливо в той день у нього були якісь негаразди.

ну в загальному, стосунки з тещею у нього були погані, він був хорошим татом більше, ніж поганим, а мама жила у Києві.

з 2010 року тата ніби перемкнуло, він втратив роботу, не приходив додому, знайшов нових "друзів", яких знайомими то важко назвати. коли не приходив додому все частіше і частіше, то ми його додому часто не пускали, бо був він або в нетверезому стані, або був він дуже агресивним. одного разу він ледь не задушив мою бабусю, але я ледве його відтягла. це було справжнє жахіття.

ну тобто людина зовсім змінилась, абсолютно. він пив, витрачав гроші і т.д.

у нас була ще одна квартира, яку інститут видав моїй мамі. ми робили там ремонт... коли тато зовсім перестав приходити ми вирішили продати квартиру, щоб розібратися з боргами, які мав тато (кредити понабирав), тобто 2-вокімнатну квартиру продали і купили 1-нокімнатну. а тато пішов жити в квартиру, ту що мамі видав інститут. я почала жити з бабусею і 1-нокімнатній квартирі. а тато в тій квартирі. він все більше набирав кредитів, витрачав їх, знайомився з сумнівними людьми, запрошував жити до себе, його грабували, він губив документи, приходив до мене, просив гроші. це було не життя, а пекло. по суті тата у мене вже не було. я не знаю що це було.

одного дня я пішла до школи (10 клас). він подзвонив, щоб я спустилась вниз, він біля школи був. я спустилась, він був у нетверезому стані, щось мені говорив, мені було так соромно якщо б мене хтось так побачив. тут я побачила, що йде мій вчитель і сказала тату, що мені треба йти, але він ще щось кричав, ледь не пішов за мною. тут проходила вчителька моя, директор і ще один вчитель, сказали мені піти в школу і не переживати. потім був перший урок. зайшов класний керівник і покликав мене, я вийшла і в коридорі був міліціонер. вони почали розпитувати мене про тата і тут пролунали 3 довгі дзвінки і всі почали вибігати зі школи. ми всі повиходили. потім нам повідомили, що школу замінували, нас відвели в інший корпус школи. мій класний керівник покликав мене і нас повезли у відділення міліції. як виявилось мій тато "замінував" школу. це був довгий день.

його посадили.

вже 18 місяців він сидить і ще має бути суд. я його відтоді не бачила. і не хочу бачити.

у тої квартири де він жив від ремонту нічого не залишилось, залишились борги. бабуся винить у всьому тата, я це чую кожен день і це дуже тисне на мене.

мама досі в Києві. ми по-маленьку хочемо зробити ремонт, продати квартиру, де я живу з бабусею, взяти кредит і купити 2-вокімнатну.

але є дуже багато багато питань. чому так сталось? чому він став таким? чому мама з ним не розлучиться? чому тато не може стати таким, яким був раніше?

я просто не знаю до кого ще звернутись.

дякую.