- Опишите проблему
- Получите ответы
- Выберите лучшего психолога
- Быстрое решение проблемы
- 480 ₽ за 5 и более ответов
- Гарантия сайта
- Анонимная консультация
- от 2000 ₽ за 50 минут
- Гарантия замены психолога
Доброго дня! Мене звати Єва, мені 20 років. Через тиждень буде рівно рік, як я зустрічаюсь з одним хлопцем. Йому 24.
В принципі в нас все чудово, ми рідко сваримось і він мене дуже сильно любить, я це відчуваю. Але... я не впевнена, що я його люблю.
Останнім часом він все частіше говорить про одруження і про те, що хоче щоб я постійно була поряд. А я не знаю чи я цього хочу.
Я все частіше помічаю, що ми зовсім різні люди. В житті нас нічого не повязує: в нього своя компанія друзів, в мене - своя, в нього одні погляди на життя - в мене зовсім інші. Наші долі ніде не пересікаються (за винятком того, що ми з одного міста). Я чесно намагалась подружитись з його друзями, але вони мені нецікаві, як люди. Я не розумію їхнього ставлення до життя, їх поведінки. Мені нецікаві їх розмови (здебільшого через те, що вони обговорюють якісь минулі події де були всі разом або людей яких знають)
Я не ображаюсь і спокійно відпускаю його самого, а йому не подобається така моя поведінка.
Я намагалась йому пояснити чому я не хочу йти з ним, і він сказав що розуміє, але йому набридло постійно бути самому в компанії. (Два його найкращих друга завжди зі своїми дівчатами, яких я до-речі також не поважаю за їх спосіб життя).
Так і живемо: він гуляє з друзями на дискотеці, я сиджу дома, або зі своїми друзями.
Можливо краще просто розійтись? Не мучити ні себе, ні його? Не забирати час одне в одного який можна було б витратити на пошук справжнього кохання?