Я постоянно ругаюсь с мамой

Доброго дня, мене звати Катя мені 16. Буду писати на українській, сподіваюсь зрозумієте. Я дуже потребую поради, допоможіть молю. З самого дитинства я не ладила з мамою, в неї було важке життя, її покинув чоловік (мій батько)і почалось щось страшне їй було дуже важко, але все минулось. Коли мені було 6 років вона вдруге одружилась, але далеко не по коханню, просто від без виході. В другому шлюбі в мене народився братик (в 7 років). втіроки за якесь криве слово або не виконане мною завдання, вона мене била всім, що було під рукою, було діло коли і ногами. Це важко. З появою братика я відійшла на 2 план. Та і зараз коли йому 8, а мені 16 ситуація не змінилась. При будь-якій сварці з молодшим братом я винна, і навіть не розібравшись в ситуації мене винять. Часто в мене відбувають зриви, я не можу терпіти цю не справедливісь, і починаю виясняти відносини, але щоб я не говорила моїх слів ніхто не чує. При кожній сварці мама нагадує мені який у мене важкий характер, яка я погана дочка, як можна такою бути,що в мене ніколи друзів не буде...і що я повна невдаха.

За друзів не можу нічого сказати в мене є багато хороших знайомих, але в житті траплялись ситуації коли просто всі відвертались від мене.

Також є в мене друг, який при будь-якій сварці говорить яке я стерво... нещодавно він мені сказав таку фразу "Знаєш...мене не любиш тільки ти, а тебе не любить ніхто, а саме цікаве те, що тебе не люблять навіть твої батьки", після цієї фрази я перестала з ним спілкуватись. Допоможіть мені.