Ссоры с мужем

Доброго дня. Як пробачити чоловіка? Все подружнє життя жили в любові та злагоді.Він завжди був моєю опорою та захистом.Але як я розуміла пізніше,я просто не знала,що він завжди буде опорою для мене в любій ситуації ,але тільки не там де стосується постояти за мене перед своїми родичами. Так склалось,що їм байдуже на нього,а відповідно і на його сім"ю.Всі роки подружнього життя я мовчки ходила до його мами та родичів в гості,сиділа там та вислуховувала "колкі"жарти в свій адрес.Люди такого плану,які вважають,що знають все,високомірні та зверхні.Всюди вважають за потрібне дати свої поради,коли їх не просять.Неодноразово просила його постояти за мене.На що чула у відповідь-що раз прийти на тиждень і посидіти,то можна і потерпіти.Він знає,що вони такі,але це його мама,сестра,брат....і т. д.а родичів не обирають.Але сталась ситуація,яка поклала край моєму терпінню.Він дуже серйозно захворів.Фактично не ходить.Все впало на мене.Дитина,дім,заботи.Його мама та родичі,як завжди не приймали ніякої участі,хоча живуть неподалеку.Навіть ні разу не подзвонили,щоб спитати,як ми.Але на день народження сина прийшли.В момент коли ми просто спілкувались і я висловила свою точку зору на якусь тему "ні про що"-його мама відкрила до мене такий рот.вибачте,що зі мною так ніхто не говорив.Кричала,принижувала,а всі мовчали.Я не психолог,але розумію,що вона остаточно злетіла з" котушок",бо відчула неспроможність сина фізичну(а також психологічну)постояти за мене,як за дружину і вирішила показати,хто тут»головний» Дякувати Богу,мені хватило такту та виховання просто промовчати.Вона встала зі своєю «свитою»і поїхала додому.Після цього я поставила чоловіку ультиматум-він говорить з нею і пояснює,як виглядає її поведінка зі сторони,і нехай вона попросить елементарно у мене вибачення.Прийти до мене додому і відкрити такий рот-це вже перейшло всі межі.Якісь спроби у нього були,але все невдало.Мама йому сказала,що просити нічого ні в кого не буде,бо вона мама.Хороше пояснення.Він спочатку теж наче був на моїй стороні,казав,що йому соромно за поведінку мами,а тепер говорить,що нічого такого не сталось і взагалі вона мама.Клас. Як вона мама,то чому не цікавиться своєю дитиною і не їздить по лікарнях з ним,а це роблю я? Отже,після того що сталось,я перестала туди їхати,спілкуватись з ними і ходити на свята.Я почала себе поважати.І сказала йому,що поки вона елементарно не попросить у мене вибачення,моєї ноги там не буде.Він сказав мені,що вона ж мама.Як вона буде просити вибачення?Ходить туди сам.Йому неприємно ,бо всі по парах,але знає,що я не поїду.Він прийняв дуже цікаву позицію.Грати на дві сторони.Тема мене там не піднімається,а коли він вдома-тема його родини не підіймається вдома.І те що моя дитина (тобто її внук)не їде туди вже 2 роки,її зовсім не бентежить.Як він росте,що у нього теж.Зате вона не вибачилась бо вона мама.Може я поступила жорстко,але це було,як остання крапля.Моє терпіння лопнуло.Я не тряпка,об яку можна витерти ноги.І я не заслужила такого ставлення до себе.Особливо зараз,коли її син(мій чоловік)у вкрай важкому стані.То хто їй дав право хамити до мене,тільки тому,що вона мама?Абсолютно нічого в неї не взяли,живем окремо і ніколи нічого не попросили.Зрозуміло,що ще один її син і донька прийняли її сторону.І хоча ми не сварились з ними-спілкуватись перестали,бо як вони сказали чоловіку-вона МАМА.І мені не треба ставти «в позу перед старшими» Одним словом-створила вона такий собі режим матріархату,де вона керує всіма,а я бачте.не захотіла прогинатись і служити їй,і по любому поводу піддакувати.Пройшло 2 роки.Все тихо.Чоловік намагається вгодити і їй і мені.А я затаїла величезну образу.Не на неї.Бо там немає на кого ображатись.Відсутність виховання .На нього.Бо вважаю він зрадив мене.Він повинен був стати за мене,як за свою дружину.Захистити свою сім»ю,враховуючи ще і те,що кричала вона на мене при нашому маленькому синові.Хороший приклад. І стільки часу пройшло,а він не розрулив цю ситуацію,а катається туди-сюди.Кожен раз,як він туди їде-я мовчу.Але в душі у мене відчуття ще однієї мікрозради.Якби він також сказав,що не поїде,поки вона не вибачеться…а виходить мене принизили,а в нього все добре.Їздить до мами,повертається додому.не подаю вигляду,але в душі пробачити його не можу і від цього дуже віддалилась від нього.Мені навіть здається,що я його більше не люблю.Мене більше не цікавить,як у нього справи на роботі і чим він живе.Якщо він зі мною так робить,ставить мої почуття і інтереси на другий план,то чого я повинна паритись,як у нього?На жаль,коли я виходила за нього заміж,то навіть подумати не могла,що вихожу за «маминого синочка»,який сім»ю продасть,лиш би з мамусею не сваритись.Дивитись не можу на нього.Як мені подавити цю образу в собі?Як пробачити? Я знаю,що є страшні ситуації,коли чоловіки б»ють,ображають,але ми стільки пройшли разом,він чуть не помер і я була поруч,а не його мама чи інші «люблячі»родичі,а пожертвував миром він мною.Відчуваю,що не пробачу.Він загнав мені ножа в спину.Просто зрадник.1 рік після конфлікту постійно говорила з ним.Ця тема дуже почала його нервувати.відповідь одна.Нічого розрулювати не буду.Вона мама.Якщо до неї не доходить,що треба вибачитись,то я не донесу,а їздити буду,бо вона мама.А у нас-все,як було.Але це можливо у нього все як було.А у мене-все перевернулось.І нічого,як було вже не буде.Бо біля мене зрадник.